Бойове мистецтво, відоме нині в Європі як муай тай чи тайський бокс або просто тай-бокс, зародилося ще у другій половині XVI століття. Тоді воно ще не називалося муай тай. Популярне нині бойове мистецтво колись було відоме як «май сі сок», проте після утворення на території сучасного Тайланду держави Аютії, муай тай стали називати «пахуют», що означає «багатосторонній бій». Сучасна назва вперше з’явилася на два століття пізніше, вже після падіння Аютії у 1767 році і виникнення нової дуржави Сіам із столицею Бангкоком. Довгий час ці дві назви співіснували. Термін «муай тай» остаточно закріпився після буржуазної революції 1934 року, коли Сіам змінив свою назву на Тайланд. «Тай» означає «вільний», тому «муай тай» можна перекладати і як «тайськиий бокс», і як «вільний бокс», і як «бій вільних».
Існує багато легенд про муей тай, котрі оповідають історію його зародження більше двох тисяч років тому, проте таємницю походження цього бойового мистецтва і досі не розкрито. Всі ранні історичні записи Тайланду зникли назавжди у 1767 році, коли стародавня столиця Сіаму місто Аудхайя було спустошене бірманською армією, а всі релігійні реліквії, твори мистецтва, а також королівські архіви були знищені. Достеменно відомо лише те, що з часів держави Аютія, яка виникла в XVI столітті, в сіамському війську воїнів навчали битися голіруч. Найбільш здібні бійці цінувалися на стільки, що їх зараховували до королівської гвардії і присвоювали їм дворянський титул. Таке ж навчання було обов’язковим і для членів королівської сім’ї.
Готуючись до поєдинку, бійці перевязували кисті рук смужками цупкої тканини, щоб захистити власну шкіру і завдати максимальної шкоди супротивнику. Пізніше їм на зміну прийшли конопляні мотузки або накрохмалені смуги бавовняної тканини, просякнуті клеєм ще задовго до бою. Під час деяких поєдинків, за згодою обох суперників, клей змішували із кусочками подрібненого скла, що додавало бою особливої кровавості. Щоб уберегтися від травм, бійці часто одягали захисний щит на пах з кори дерев чи морських мушель, котрий закріплювали за допомогою тканини, обмотуючи її поміж ніг і навколо талії. У ті часи не існувало жодних обмежень, таких як, скажімо, вагова категорія чи трихвилинний раунд; бій тривав до тих пір, поки боєць міг його продовжувати. Багато боксерів покидали ринг, як кажуть, «на бамбукових ношах», тобто, мертві.
З того часу у тайському боксі відбулися серйозні зміни – було прийнято ряд норм та правил із міжнародного боксу, запроваджено сучасні боксерські рукавиці, у боях запровадили вагові категорії і поєдинки набули сучасного вигляду. Але, незважаючи на зміни, Муай Тай не втратив своєї екзотичної привабливості і навіть містики. Тайський бокс стає все більш популярним за межами Таїланду. Він має своїх ентузіастів і фахівців-практиків в Америці, Австралії, Японії, Європі, а також і в Україні. Славна історія Муай Тай буде продовжуватися і надалі, так як це бойове мистецтво отримує все більше визнання та міжнародну популярність.
